ЧИМ  ЗАЙМАЄТЬСЯ  ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ В  ЗДО ?

 Консультативно-просвітницька робота 

 Мета: підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

Сьогодення ставить нові вимоги до дошкільної освіти та до кожного вихователя. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний рівень. А допомагати їм у цьому, надавати психологічну та методичну підтримку мають спільними зусиллями психологічна служба та адміністрація ДНЗ.

 Індивідуальні консультації – це надання конкретної допомоги дорослим, які спілкуються з дошкільником. Задача психолога в процесі консультування полягає у наступному:

·         в усвідомленні дорослими та дітьми природи їхніх утруднень,

·         в аналізі й розв’язанні психологічних проблем, пов’язаних із особистісними особливостями, життєвими обставинами в яких розвивається людина, взаєминами в родині, у дружньому колі, у дошкільному закладі тощо;

·         у формуванні нових установок і прийнятті власних рішень.

Консультації можуть бути короткостроковими (одно-двох разове відвідування психолога) або довгостроковим (психолог працює протягом кілька місяців з певною періодичністю). Тривалість консультацій залежить від проблеми, з якою звернулися батьки до психолога, від бажання батьків серйозно працювати над проблемою.

         Форми психологічної просвітницької роботи з формування компетенції вихователів дошкільних закладів сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб педагогічних кадрів, дають змогу мати власну позицію щодо важливих психологічних проблем сучасності, а також є формою виявлення й узагальнення найкращого досвіду. Такі форми роботи також сприяють удосконаленню знань вихователів, єдності поглядів, вимог і дій педагогічних колективів щодо важливих проблем теорії та методики розвитку дітей дошкільного віку.

         Серед форм психологічної просвітницької роботи можна виділити: лекції, групові консультації, проблемні семінари, семінари-практикуми, тренінги, виступи на батьківських зборах тощо.

 Психодіагностична робота

 Мета: психолого-педагогічне вивчення індивідуальних особливостей особистості дітей, педагогів, батьків.

У дошкільному закладі практичний психолог:

·         виявляє причини виникнення проблем у навчанні і розвитку дітей;

·         вивчає резервні можливості особистості, на які можна спиратися в ході корекційно-розвивальної або консультативної роботи;

·         вивчає психологічний клімат у педагогічному та дитячих колективах закладу;

·         виявляє на ранньому етапі пізнавальні інтереси та здібності дітей.

Цей напрямок здійснюється у формі планової діагностики або діагностики по запиту педагогів, батьків, адміністрації, і розглядається як важливий підготовчий етап для подальшої корекційно-розвивальної роботи.

Психодіагностичні методи, які використовує психолог ДНЗ

·         Тестування

·         Спостереження

·         Анкетування

·         Бесіда

·         Аналіз продуктів дитячої творчості (малюнків, аплікацій, поробок)

 Корекційно-розвивальний напрямок

 Мета: систематичне цілеспрямоване використання психологом психологічних методів та засобів по створенню оптимальних можливостей та умов для повноцінного та своєчасного психічного розвитку дитини. Корекційна робота з дітьми, які віднесені до категорії групи ризику на тих або інших підставах, спрямована на специфічну допомогу цим дітям. Розвивальна робота з дітьми може здійснюватись з усіма дітьми і бути націлена на розвиток у дітей психічних процесів, різноманітних здібностей.

В умовах дошкільного закладу психолог самостійно має право працювати тільки з дітьми, відхилення в поведінці яких не є наслідком поразки центральної нервової системи або психічного захворювання.

Корекцій-розвивальна робота здійснюється у формі індивідуальних і групових занять по корекції і розвитку, а також у формі тематичних психологічних тренінгів, розроблених для дітей, що мають східні поведінкові проблеми.

 Організаційно-методичний напрямок

 Мета: організація власної діяльності, аналіз та узагальнення її результатів, підвищення власного професіоналізму через самоосвіту.

         Цей напрямок роботи практичного психолога умовно можна розділити на три складові:

1.    Аналіз та планування власної діяльності. Він включає:

·         складання річного та щомісячного планів роботи;

·         складання аналітичного та статистичних звітів роботи за навчальний рік;

·         підготовка до різноманітних виступів (на нарадах, педрадах, батьківських зборах);

·         розробка програм досліджень, підготовка психодіагностичного інструментарію;

·         розробка та підготовка до корекційно-розвивальних занять з дітьми, тренінгів, ділових ігор з педпрацівниками та батьками тощо

2.    Розробка рекомендацій для усіх учасників освітнього процесу

·         розробка рекомендацій для вихователів щодо проблем, які виникають;

·         розробка рекомендацій для батьків щодо взаємодії з дітьми «групи ризику»

3.    Самоосвіта

·         участь у навчально-методичних семінарах та нарадах практичних психологів;

·         консультації у районних, міських, обласних центрах практичної психології;

відвідування бібліотек, самостійна робота з методичною, психолого-педагогічною літературою.                   

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ

• Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.
• У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.
• Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
• Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.
• Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
• Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
• Прошу, не робіть все за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
• Я навчаюсь у вас всьому: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.
• Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.

РЕКОМЕНДАЙІЇ БАТЬКАМ З ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ 

ДО ДИТЯЧОГО САДКА

• Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
• Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
• Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
• Навчайте дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками.  Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки.  Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
• Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
• Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку.  Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
• Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому.  Познайомтесь з іншими батьками та дітьми.
• Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає.  Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
• Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

• Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше дитина відчує ваше занепокоєння і буде ще складніше заспокоїтися.
• Покладіть до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви її любите.
• Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
• Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
• Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку або солодощі.
• Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й сльозами.

ЧОГО БОЯТЬСЯ ДІТИ?

Це залежить від віку дитини:

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років – темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

• Пам’ятайте , що дитячі страхи – це серйозна проблема і не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
• Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.
• Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся , щоб дитина дивилася передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
• Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок, конфліктів, особливо в присутності дітей.
• Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
• Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
• Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин. Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
• Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
• Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
• Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:

• Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
• Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором'язливою дитиною:

• Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
• Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
• Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
• Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Поради:

• Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т.п.Така гра сприяє розкутості.
• «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
• «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА 

Визначте причини:

• Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати, що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
• Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.
• Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.
• Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.
• Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.

Як вести себе з неспокійні дитиною:

• Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти - чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.
• Своєю поведінкою показуйте дитині приклад, стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.
• Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.
• Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.

Поради:

• Навчіть дитину розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.
• Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.
• Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА  

Визначте причини:

• Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
• Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
• Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
• Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

• Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.
• Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.

Радимо пограти:

• Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
• З компанією дітей складіть казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

ПОРАДИ БАТЬКАМ « ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ»

• Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність.
• До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище;  знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;  знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;  знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.
• Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: *плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху *хваліть дитину за успіхи *намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини *будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів *концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях, *будьте постійними у своїх вимогах до дитини,*надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення.
• Необхідно: Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. Навчити її долати труднощі, планувати свої дії, поважати оточуючих.
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення, малювання.  Подбати про постановку руки при письмі.
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе, *формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування, *намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

КОРИСНІ ВІДЕО

Пальчикова гра «Доброго ранку» https://www.youtube.com/watch?v=aT40Sw5eIRQ

Пальчикова гра «Метелик» https://www.youtube.com/watch?v=daHh5tsQBuY

Пальчикова гра «Завітала веснонька» https://www.youtube.com/watch?v=O-I7IMdIVkk

Як говорять тварини? https://www.youtube.com/watch?v=Pg6yqiB2oE8

Вчимо тварин у Київському зоопарку  https://www.youtube.com/watch?v=CIASOj290oU

Вивчаємо емоції з рибками https://www.youtube.com/watch?v=i22lCEXJ6K4