ХАРАКТЕРИСТИКА  РУХОВОЇ  АКТИВНОСТІ  ДОШКІЛЬНИКІВ             

       Для дітей дошкільного віку характерна висока потреба в руховій активності. В старшому дошкільному віці порівняно з молодшим  дошкільним віком рухова  активність  стає все більш цілеспрямованою , значною мірою  залежною від емоційного стану  дітей та від мотивів, якими вони керуються у своїй діяльності.  Самостійність , упевненість у собі, почуття задоволення є добрим стимулом для цілеспрямованої рухової активності дошкільнят.            

         Потреба дітей дошкільного  віку в руховій активності досить висока  тому  руховий режим  у дошкільному закладі  включає  всю динамічну діяльність дітей, як організовану, так і самостійну.          

        Під час  розробки раціонального рухового режиму  інструктор з фізичного виховання звертає увагу  не тільки на задоволення біологічної потреби дітей у руховій активності , але й передбачає  раціональний зміст  рухової активності, заснований на оптимальному співвідношенні різних типів занять, підібраних з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.           

         Педагоги дошкільного закладу дбають про організацію рухової діяльності , її різноманітність , а також виконання основних завдань  та вимог до її змісту. Змістовий бік рухового режиму дошкільників спрямований на розвиток  розумових, духовних та фізичних здібностей дітей

Рух + гра = рухлива гра, або Як позбутися гіподинамії

У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти.

     Рухлива гра — неодмінний супутник дитинства. Діти мають удосталь рухатися, аби зростати здоровими й повноцінно розвиватися. Рухливі ігри — важливий засіб фізичного виховання дітей дошкільного віку, зміцнення здоров’я, формування позитивних моральних і вольових якостей, розумового розвитку тощо. Але практика свідчить, що часто вихователі недостатньо уваги приділяють цьому виду рухової діяльності.

      Вихователь проводить упродовж дня одну чи дві рухливі гри й аргументує це тим, що дітям треба просто відпочити. Мовляв, вони не хочуть грати в ігри, а хочуть поспілкуватися між собою, вільно порухатися. І дійсно під час прогулянки діти надають перевагу «власним справам», бо іншого їм не пропонують. А самостійно діти ще не в змозі організуватися на колективну рухливу гру.

      Під час прогулянки педагоги застосовують спостереження, дидактичні ігри з двох-трьох розділів програми, індивідуальну роботу, бесіди на різні теми; організовують працю в природі, сюжетно-рольові ігри; створюють умови для самостійної художньої діяльності вихованців тощо. Тож деякі вихователі вважають, що 8 рухливих ігор упродовж дня — це нереально. Проаналізуймо типові помилки вихователів, що призводять до таких невтішних висновків, і з’ясуймо, як їх уникнути.

   Які типові помилки допускають вихователі

1.Проводять одну й ту саму гру в молодшій, середній і старшій групі. Наприклад, рухливу гру «Подоляночка». Проте ця гра — для дітей старшого дошкільного віку.

    Рекомендації: орієнтуйтеся на програмові завдання, вікові особливості та інтереси дошкільників. Для малюків проводьте рухливі ігри «Біжіть до мене», «Пташки та пташенята», «Миші та кіт», «Знайди свій колір» тощо. Для дітей середнього дошкільного віку — «Зайці та вовк», «У ведмедя в бору», «Переліт птахів», «Кольорові автомобілі» та інші. Старшим дошкільникам сподобаються «Мишоловка», «Зроби фігуру», «Збий м’яч» тощо.

     2. Планують одну гру впродовж тривалого часу. Наприклад, рухливу гру «Літаки» — малюки «літають» 20 днів поспіль. На запитання: «У яку гру хочете погратися?», — чуємо: «Літаки», — бо з ними інших рухливих ігор не розучують.

    Рекомендації: уникайте частого повторення тих самих ігор. Плануйте рухливі ігри, ігрові вправи та ігри з елементами спорту відповідно до вимог освітньої програми, за якою працює група.

   3. Добирають ігри з одноманітними рухами. Якщо вихователь часто планує, скажімо, лише ігри з ходьбою та бігом, то й фізичне навантаження щоразу зазнають переважно м’язи ніг.

    Рекомендації: добирайте рухливі ігри з різними основними рухами — стрибки, метання, лазіння тощо. Це дасть змогу рівномірно розподілити фізичне навантаження на різні групи м’язів.

    4.Віддають перевагу однотипним рухливим іграм — переважно сюжетного характеру. Такий підхід значно звужує поле педагогічного впливу. Адже діти навчаються приймати правильні рішення та сміливо діяти, швидко реагувати лише в мінливих умовах ігрової ситуації.

     Рекомендації: під час планування урізноманітнюйте добірку рухливих ігор. Плануйте ігри змагального характеру (атракціони, змагання, естафети), ігри-забави, українські народні рухливі ігри, а також різноманітні ігрові вправи. Вони формують рухові уміння і навички, розвивають фізичні й вольові якості, сприяють активності та самостійності дітей у здобутті рухового досвіду тощо.

5.Організовують ігри на літню тематику взимку та навпаки. Ведмідь нехай спить у барлозі в період зимової сплячки, а «метелики» і «комарики» літають тільки в теплу пору року.

   Рекомендації: добирайте ігри відповідно до сезону. Це сприятиме формуванню в дошкільників правильного уявлення про довкілля.

6.Пропонують ігри з рухами імітаційного характеру без урахування життєвого досвіду дітей. Діти тоді правильно наслідують рухи тварин, трудові дії людей, якщо мають уявлення про них. Наприклад, для трирічних малюків чапля — це просто пташка. Вони повторюють за вихователем, як вона рухається, але під час гри імітуватимуть рухи горобчика. Старші ж дошкільники можуть відтворювати різні образи, імітувати рухи багатьох тварин.

   Рекомендації: дайте дітям змогу практично реалізувати їхні знання та уявлення про навколишню дійсність і отримати задоволення від цього.

  7.Проводять рухливі ігри з основними рухами, які діти ще не опанували. Не вміють діти підлізати — не плануйте гру «Кролики». Інакше може з’явитися негативне ставлення до гри. Якщо їх навчили метати, то вони із задоволенням грають в гру «Мисливці і зайці» тощо.

   Рекомендації: враховуйте рівень сформованості рухових умінь і навичок у дітей. Перед тим, як пропонувати дітям нову рухливу гру, треба вивчити з ними основний рух під час фізкультурного заняття.

               Які особливості рухливих ігор

Рухлива гра — одночасно й засіб, і метод фізичного виховання. Під час гри малюки реалізують свої розумові й фізичні можливості, відчувають радість від руху, повноти емоційних переживань і спілкування, збагачують власний руховий досвід та прагнуть самоствердитися в тому, що найкраще виходить. Особиста участь у грі дає змогу педагогу налагодити партнерські взаємини з вихованцями.

   Завдання вихователя та дітей під час рухливої гри різняться, а саме:

вихователь закріплює та вдосконалює рухові вміння дітей, формує позитивні якості характеру, навчає спілкування;

діти наздоганяють, утікають, ловлять, здобувають першість, улучають у ціль, домовляються, узгоджують свої рухи з іншими дітьми, діють разом тощо.

              На які види поділяють рухливі ігри

Рухливі ігри поділяють на види — за змістом і характером рухових дій, за ознакою переважаючого основного руху, ступенем фізичного навантаження, а також ігри та ігрові вправи з елементами спорту.

За змістом і характером розрізняють:

- сюжетні рухливі ігри;

- несюжетні рухливі ігри;

- ігрові вправи;

- ігри-естафети;

- змагання;

- атракціони.

В основу сюжетних рухливих ігор покладено певний сюжет — дії людей, тварин, птахів, природні явища тощо.

Несюжетні рухливі ігри передбачають ігрові дії, що пов’язані не з розігруванням сюжету, а з виконанням конкретного рухового завдання — ігри на кшталт ловиток.

      Естафети — командні рухливі ігри на швидкість виконання рухового завдання з обов’язковим передаванням естафети (предмета або дотиком).

     Змагання побудовані на швидкості виконання рухового завдання, що передбачає боротьбу між двома гравцями, підгрупами дітей, командами одночасно без передачі естафети.

    Атракціони побудовані на елементах змагань. Рухові завдання виконують у незвичних умовах та веселих ситуаціях. Діти змагаються кожен за себе.

     Ігрові вправи сюжетного і несюжетного характеру — організовані рухові дії, спрямовані на виконання конкретних рухових завдань.

Чим відрізняється рухлива гра від ігрової вправи?

      Рухлива гра має в основі ігровий задум — образний або умовний. Її використовують на етапі закріплення та вдосконалення рухових навичок. Зміст гри визначає ігрові дії дітей. У грі є сюжет, ролі, правила. Вихователь контролює дотримання правил. Діти грають усією групою або підгрупою. Спільні дії дають змогу дітям радісно переживати, активно рухатися.

    Завдання ігрової вправи — навчити певного руху. Їі використовують на етапі розучування рухової дії, закріплення та вдосконалення рухових навичок. Ігрову вправу виконує кожна дитина індивідуально. Вихователь домагається, щоб усі діти засвоїли рухи. Ігровий характер вправ приваблює дітей, викликає позитивні емоції.

 За ознакою основного руху, що переважає, розрізняють ігри:

- з ходьбою;

- бігом;

- стрибками;

- лазінням;

- метанням;

- на орієнтування у просторі.

За ступенем фізичного навантаження:

- ігри великої рухливості;

- середньої рухливості;

- малої рухливості.

До ігор великої рухливості належать ті, зміст яких становлять інтенсивні рухи — біг, стрибки в поєднанні з іншими рухами. У цих іграх активну участь бере вся група дітей.

    В іграх середньої рухливості характер рухів спокійний. У цих іграх також бере участь вся група дітей. До ігор середньої рухливості належать усі хороводні ігри.

    В іграх малої рухливості рухи виконують у повільному темпі підгрупа або декілька дітей.

    Ігри та ігрові вправи з елементами спорту — баскетбол, футбол, городки та інші.

     Такі ігри потребують чіткого пояснення й дотримання правил, які визначають процес змагань між окремими дітьми або командами. Кожна дитина має володіти технікою рухів — руховими навичками, які визначають результат змагань. Адже прагнення результату — характерна особливість таких ігор. Що старші діти, то більше їх хвилює позитивний результат, перемога. Рухливі ігри з елементами спорту ефективні за таких умов:

- різноманітність рухового змісту;

- зручне та безпечне місце проведення;

- достатня кількість атрибутів та обладнання.

Щоб зберегти інтерес дошкільників до рухової діяльності, поступово й послідовно ускладнюйте та урізноманітнюйте ігри. Не стримуйте дитину, не заважайте їй грати, рухатися, розвиватися.