Музичне виховання в дошкільному закладі

Музичне виховання - це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини.

Музика є одним з найбагатших і дієвих засобів естетичного виховання, вона має велику силу емоційного впливу, виховує почуття людини, формує смаки.

Я впевнена, І Ви зі мною погодитесь, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури - потрібно починати в дошкільному віці. 

В своїй діяльності я користуюся нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України, програмою «Українське дошкілля» та парціальними програмами «Веселкова музикотерапія», «Грайлик», «Радість творчості».

В умовах реалізації завдань Програми, на засадах впровадження Базового компонента дошкільної освіти свою педагогічну діяльність, спрямовую на виховання гармонійно розвинутої, естетично й творчо спрямованої особистості дитини під впливом цінностей українського і світового музичного мистецтва, розвиток загальної музикальності, здібностей музичного виконавства і творчості, формування елементарних основ музичної культури.

Умовою успішної музично-педагогічної роботи з дітьми в закладі є постійне професійне самовдосконалення мене, як музичного керівника, а також вихователів; гнучке застосування традиційних та нових методів і прийомів музичного виховання, навчання й розвиток дітей в основних видах дитячої музичної діяльності та формах організації; сприятливе мистецьке оточення в групових кімнатах, співпраця з вихователями та батьками.

В нашому дошкільному закладі педагогічний колектив використовує такі форми організації музичного виховання дітей:

самостійна музична діяльність, використання музики у повсякденному житті, музичні заняття, музичні розваги, музично-театралізовані свята.

Самостійна музична діяльність яка організовується вихователем, і пов’язана з ініціативою і бажанням дитини звертатися до власно мистецького досвіду. Під час спостереження за дітьми вихователь може вплинути через ситуацію виклику та ситуацію успіху - це прийом непрямого запрошення до самостійних дій, провокування і спонукання дітей до активності.

Провідною формою організованої навчально-пізнавальної діяльності з музичного виховання дітей - є музичні заняття, види та типи, яких Вам всім відомі.

Види занять: колективні (вся група), підгрупові (4-12 осіб), індивідуальні (1-3 особи).

Типи занять: традиційне, тематичне, домінантне, комплексне, комплексно-тематичне. При плануванні занять обирається той доцільний тип, що відповідає рівню музично-естетичного розвитку дітей, поставленій освітній меті, актуальним завданням роботи з групою.

Зміст музичної діяльності під час занять пов’язується з широкою культурною інформацією і спеціальною музичною: Музикування, музичні рухи, співи, – чим створюється атмосфера відповідного музичного мистецтва (інструментального, танцювального, вокально-хорового).

Додаткові заняття з музикотерапії організуються за рекомендаціями психолога з метою корекції та розвитку дітей з особливими освітніми потребами, порушеннями психофізичного розвитку в умовах корекційної освіти.

Естетично приваблива форма мистецько-творчого відпочинку дітей є Музичні розваги –  побудовані на різноманітному мистецькому і життєвому досвіді дітей. Організуються різні види розваг для дітей і разом з дітьми, тематика яких пропонується та варіюється.

Ми проводимо багато Видів розваг:  день народження дитини; свято Миколая; День матері; музичні драматизації казок у виконанні самих дітей, вистави різних видів театрів; слухання аудіозапису музично ілюстрованих казок, концерти дитячої творчості; фестивалі дитячих талантів і родинної творчості; День знань, Різдвяні свята, веснянки, Великодні свята, слухання музики і творчого музикування, танцювальні імпровізації. Ті чи інші види розваг плануємо відповідно до віку дітей.

Також, художньо й творчо збагачена форма - це музично-театралізовані свята - відзначення святкової події, пори року: Свято осені, зимове Новорічне свято, Свято весни, мами і усіх жінок, Свято випуску дітей до школи.

Наступна форма

Використання музики у повсякденному житті

Музика в нашому дитячому садку звучить не тільки на святах, і заняттях, але і в повсякденному житті: під час ранкового прийому дітей музика налаштовує на позитивний настрій, під час малювання  ненав’язливо звучить музика, яка надихає творити.

На прогулянках звучить весела музика, у години дозвілля діти співають разом з  вихователем знайомі їм пісні, і також під час вкладання дітей на денний сон діти чують заспокійливу музику - колискову.

Музика, що супроводжує ранкову гімнастику, також фізкультурні заняття, активує дітей, значно підвищуючи якість виконуваних ними вправ. Відомо, що звучання музичних творів впливає на працездатність серцево-судинної, м'язової, дихальної систем організму.

Наш заклад також пишається досягненнями наших випускників, які продовжують розвивати свої музичні здібності шляхом відвідування музичної школи, де грають на музичних інструментах, співають, танцюють.

ЗВИЧАЙНО важливе місце посідає співробітництво із родинами вихованців, яке базується на повазі педагогів до культурних традицій кожної родини.

Отже, дотримання сучасних вимог до змісту, форм, методів музичного виховання, збагачення середовища, доцільна організація музично-освітньої роботи, творча діяльність педагогів, участь батьків у виховному процесі зможуть забезпечити належний музично-естетичний розвиток дитячої особистості, формування музичної компетенції дитини.

        У практиці музичного виховання дошкільників провідною є музично - виконавська діяльність. Саме вона допомагає дітям сприймати і розуміти музику, пізнавати гармонію звуків і рухів. В сучасних умовах поряд з накопиченням знань особливого статусу набувають чуттєві форми осягнення дійсності, що яскраво виявляються у дошкільному та молодшому шкільному віці. Чим менша дитина, тим важливішу роль у процесі пізнання відіграють емоції. Перші сильні порухи дитячої душі пов'язані з музикою, оскільки музичні образи спонукають до співчуття і співпереживання. Безпосереднє виконання музичних творів дітьми розглядається як невід'ємна частина усвідомленого сприйняття дошкільниками музичних образів.        Як зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти, здатність усвідомлювати виконавський характер твору і вміння співвідносити власне музичне виконавство з виконавством інших є одним з показників ступеня компетентності дошкільника в мистецькій діяльності. Якщо по суті виконавство передбачає виконання певних музичних творів, то цей термін можна використовувати і в контексті музичного виховання, адже у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці, коли вже є певний досвід музичних вражень, діти здатні до самостійного виконання нескладних музичних композицій.        Необхідною важливою передумовою дитячого музичного виконавства є наявність слухача, яка забезпечується залученням дошкільнят та молодших школярів до публічних виступів на святах, концертах, конкурсах, театралізаціях, основою яких є різні види діяльності малят: співи, інструментальне музикування і рухи під музику. Бо й справді, для будь-якого виконавця дуже важливо, щоб його почули. А дитяче виконання музичних творів потребує ще більшої слухацької уваги, адже набагато цікавіше співати, грати і танцювати для мами й тата, для друзів, для улюблених іграшок... З'являється мотивація діяльності: робити не лише для себе, а й для інших. Відтак діти починають розуміти, що їхні старання недаремні і можуть приносити комусь задоволення.        Спів - найдоступніший вид музично-виконавської діяльності, адже його інструментом є голос, дарований усім природою. При цьому варто враховувати, що у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку розвиток співочих умінь і навичок підпорядковується певним фізіологічним закономірностям, що негативно позначається на чистоті співочої інтонації. Тому завдання педагога полягає в тому, щоб знайти такі формули-порівняння, які допоможуть дітям краще зрозуміти зв'язок між голосом і певною висотою звука (наприклад, ігрові установки: «Наче метелик музичний звук летить, треба його голосочком зловить!», «З голосом, як з м'ячиком , пограємо, ним у ціль - у звуки пісеньки влучаємо!» тощо). Інтонаційні недоліки, спричинені невідповідністю пісні з діапазоном дитячого голосу, усуваються за допомогою транспонування або музичної інтерпретації.        Спів відіграє важливу роль не лише у музичному, а й у загальному та творчому розвитку дитини.        Інструментальне музикування також сприяє загальному та творчому розвитку дошкільників: ознайомлення з різними музичними іграшками та Інструментами збагачує пізнавальну сферу особистості, а безпосередня гра на таких інструментах розвиває дрібну моторику та координацію рухів. Відтворюючи живі звуки, юні музиканти отримують безліч позитивних емоцій, під впливом яких розкривається їхній творчий потенціал.        Найдоступнішими у виконавському плані є шумові інструменти (молоточки, ложки, тріскачки, мара каси, бубон, барабан, дзвіночки, трикутник та ін.). На цих інструментах можна відтворити будь-який ритмічний малюнок без спеціальних ритмічних навичок. Шумові ефекти можуть доповнюватися різноманітними звуковими жестами: оплесками, притулами, клацанням тощо.        А от гра на ударно-мелодійних інструментах (металофон, ксилофон) вже передбачає набуття певних технічних умінь та навичок. Освоївши ці інструменти, діти із задоволенням виконують прості мелодії, імпровізують, складають різні підголоски до вивчених творів, підбирають мотиви знайомих пісень тощо.        У музичному вихованні також часто використовуються духові інструменти, зокрема дудочка і сопілка. Звук на них видобувається легким видихом без напруги і тому гра не потребує багато дитячих зусиль.        Дуже важливо ознайомлювати дітей з виразністю звучання кожного інструменту, використовуючи образні порівняння та характеристики. Поступово діти починають розрізняти тембри інструментів, творчо застосовувати їх у імпровізаціях.Залучаючи дітей до музично-рухової діяльності, слід пам'ятати, що мета такої діяльності полягає не у технічному шліфуванні окремих танцювальних елементів, а у збагаченні музичного сприйняття рухливими реакціями.        Рухи під музику стимулюють поведінкові реакції, розвивають загальну моторику, удосконалюють координацію рухів та просторову орієнтацію, знімають рухову скутість у інертних і пасивних дітей. Тому в цьому виді діяльності розвиваються не лише музично-творчі, а й фізичні здібності дітей.        Дитяче музичне виконавство відіграє важливу роль у всебічному й творчому розвитку дошкільників та молодших школярів. Під час співу, рухів та гри на інструментах відбувається активне засвоєння необхідних знань. Набуття умінь і навичок, формується досвід музично-виконавської діяльності, на основі якого дитина сприйматиме музику більш осмислено. Цілісність такого сприйняття забезпечується інтегративним співвідношенням різних видів музично-виконавської діяльності їхньому сукупному впливі. 

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО МУЗИЧНО – ВИКОНАВСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

ТА ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ       

      Інтеграція в галузі музичного виховання може здійснюватися у між-предметних та внутрішньо-предметних зв'язках.        Міжпредметна  інтеграція реалізується на двох рівнях: художньому і поза-художньому. Художній рівень передбачає взаємозв'язок музики з іншими видами мистецтва (літературою, живописом, театром та ін.). Такий взаємозв'язок використовується майже на кожному занятті, доповнюючи музичний матеріал художнім словом або ілюстраціями, залучаючи дітей до рольового виконання музичних композицій. Поза художній рівень передбачає взаємозв'язок музики з іншими сферами знань (природа, мова, математика, родина, спорт та ін.). Яскравим прикладом такого взаємозв'язку є інтегровані музичні заняття, що об'єднуються спільною темою з іншими заняттями.Внутрішньо-інтегративні зв'язки в музичному мистецтві виникають на рівні взаємодії різножанрової музики і способів її виконання (наприклад, сполучення вокальної та інструментальної музики об'єднує спів та гру на інструментах, сполучення маршової та вокальної музики - рухи та спів, сполучення інструментальної і танцювальної музики - гру на інструментах та рухи тощо). Ця взаємодія зумовлюється цілісною природою музичного мистецтва.       

      У різні епохи оновлювався зміст інтегративних процесів, втілившись у сучасних культурних формах ( мюзиклах, музичних відеокліпах, мультимедійних технологіях, молодіжних субкультурах та ін.), що співіснують з традиційним музичним  мистецтвом   і  збагачують його виражальні  засоби технічними можливостями.       

      Отже, внутрішньо-предметна інтеграція в музичному мистецтві може бути представлена як зв'язність опанування мови музики: від окремих видів музичної діяльності до їх органічного поєднання.        Головне завдання музичного виховання - навчити дітей сприймати музичні явища цілісно, активно й усвідомлено. Досягти цього можна за допомогою інтеграції різних видів музично - виконавської діяльності, що забезпечує сприймання музики в усіх можливих проявах. А поєднання музичних елементів у різноманітних комбінаціях сприяє накопиченню нового досвіду на основі раніше засвоєних знань, умінь, навичок, розвитку природних задатків та обдарувань малят.       

      В організаційному аспекті інтегративний підхід створює передумови для ущільнення змісту заняття за рахунок посилення взаємодоповнюючих функцій різних видів музичної діяльності. Таким чином вирішується проблема оптимального використання часу заняття.Інтеграція надає музичному керівникові можливість застосовувати традиційний репертуар у новому прочитанні. Творчість педагога, його оригінальне бачення варіантів виконання музичного твору в контексті сюжету заняття ( або сценарію свята) значно підвищує інтерес дітей до виконавської діяльності.        В умовах інтегративного підходу засвоєння окремих видів музично-виконавської діяльності доповнюється використанням прикладів їхньої взаємодії. Результати дитячого музичного виконавства втілюються в музичних композиціях, які за способами виконання можна розподілити на однорідні та мішані. Якщо однорідна композиція передбачає один, окремо взятий спосіб виконання (або спів, або гра на інструментах, або танець), то в мішаній композиції інтегруються різні способи виконання (спів з рухами або спів з грою на інструменті, або рухи з грою на інструменті тощо). Прикладом мішаних композицій можуть бути хороводи, в яких спів сполучається з рухами. Такі комбінації варіюються відповідно до поставлених художніх завдань (будь-яку пісню можна доповнити інструментальним супроводом, танок - підспівуванням, інструментальну п'єсу - виражальними рухами тощо).       

      У дошкільній музично-виховній практиці, поряд з виконанням мішаних композицій, використовуються інтегративні музично-ігрові комплекси, які передбачають об'єднання різних видів музично-виконавської діяльності в умовах спільної гри. У музично-ігрових комплексах педагогічний вплив здійснюється непрямим шляхом: через правила гри, сюжет, ролі та ін. Це підвищує розвивальну цінність музичних творів, навіть найпростіших, оскільки діти з більшим задоволенням виконують завдання, емоційніше реагують на зміни в музиці, частіше проявляють творчу ініціативу.

Свято: розважати чи розважатися?

    Світ дитинства — це світ емоцій. Емоційне благополуччя дитини залежить від емоційно-орієнтованого стилю спілкування дорослих. Власне, цей стиль провокує або не провокує дитину виявляти емоції. Якщо у повсякденні більшість дорослих надають перевагу емоційно-нейтральному чи емоційно-негативному стилю спілкування з дітьми, то атмосфера свята провокує змінитися навіть емоційно глухих дорослих. Свято — подарунки, музика, веселощі... Підготовка до свят — кропітка праця музичного керівника, вихователів і батьків.

        Немає сумніву в тому, що свято співвідносять із радістю. Радість — це базова емоція свята. Діти радіють, коли свято насичене приємними сюрпризами, несподіванками. А якщо діти постійно ходять на репетиції, наперед знають, хто що скаже, де хто перебуватиме, що Снігуронькою буде Марія Іванівна — чи радітимуть вони на святі? Або уявіть собі таку ситуацію: ви, йдучи на свято, наприклад день народження, знаєте усі тости гостей, усі репліки господарів, усі конкурси й розваги. Більше того, перед тим вас збирають на репетиції! Хіба не нудно? Авжеж, нудно.  Можна зауважити: свято не вдасться, якщо не тренувати дітей голосно співати й синхронно танцювати. Діти розгубляться, якщо не будуть розуміти, де їм стояти і як діяти. Відповімо так: свято — це результат спільних зусиль дітей, батьків, педагогів. Дитину треба систематично залучати в різні види діяльності під час перебування в закладі дошкільної освіти й у сім'ї — пізнавальну, творчу, ігрову, фізичну тощо.

    Гарантією успішного свята є насичене життя дитини. Наприклад, якщо батьки постійно читають, розповідають і спонукають дитину до художньо-мовленнєвої діяльності, вихователь не монологізує освітній процес, а робить акцент на мовленні дітей, то проблем із поетичним та текстовим наповненням свята не виникатиме. Не сценарій, а алгоритм Ефекту сюрпризності можна досягти, якщо замість звичного для педагогів й батьків сценарію застосовувати алгоритм свята. Аби створити алгоритм, треба збирати ідеї дітей, батьків, працівників закладу щодо теми свята. Замість традиційних новорічного свята або зустрічі весни можна запропонувати свято усмішки, вітру, спогадів, цукерки, гудзика, іграшки тощо. Використовувати свята у різній формі, зокрема як:

• концерт;

• сюжетно-ігрова програма;

 • конкурсно-ігрова програма;

 • шоу.

    Змістове наповнення свята у повному обсязі мають знати лище його ведучий та модератор — вихователь та музичний керівник. Зберіть з усіх учасників пропозиції, чим вони особисто можуть наповнити свято.

 Наприклад: директор проведе конкурс, вихователь-методист покаже фокуси, помічники вихователів заспівають, виконають гумореску тощо.

 Батьків мотивуйте зробити особливий внесок — сімейний танець, пісня, гра на музичних інструментах, театралізація. Це дасть змогу об’єднати батьків, дітей та працівників закладу дошкільної освіти.
 Залучайте батьків! Нехай вони стануть активними учасниками свята. Скептики скажуть, що деякі батьки не приходять на свято, аби помилуватися на свою дитину, годі вже мріяти про їхню активну участь. Проте мотивувати батьків можливо, якщо з початку перебування дитини у закладі дошкільної освіти педагогічні працівники не нарікають на них, а роблять їх партнерами. Заклад дошкільної освіти в сучасних умовах має стати центром педагогічного просвітництва батьків, які не завжди мають уявлення про психологічні та фізіологічні особливості дошкільників, а отже й не знають ефективних способів взаємодії з власними дітьми. Саме під час свята чи розваги батьки отримають змогу збагатити досвід взаємодії з дітьми в грі, танці, музичній імпровізації тощо.

  Шукайте можливості, а не причини.

 Продумайте музичне оформлення свята. Доберіть мелодії, що сигналізують про початок дійства, супроводжують збір учасників та їх нагородження, дають змогу заповнити паузи тощо. Це робить музичний керівник, хоча можна залучити й батьків. Аби забезпечити сюрпризність свята, не проводьте фронтальних репетицій, «прогонів» тощо. Готуйте сюрпризні номери  під час індивідуальної та групової роботи і спонукайте дітей тримати їх у таємниці! Матеріальне забезпечення свята — костюми, атрибути для конкурсів, номерів — готують учасники відповідно до пропонованого номеру. Костюми не мають бути приводом для неприємних емоцій дітей. Ухваліть колегіальне рішення щодо того, якими мають бути костюми. Створіть у закладі дошкільної освіти костюмерну кімнату та поступово наповнюйте її. Обов'язково передбачте основи костюмів — пачки, комбінезони, наголовники. Готуючи до свята костюми для дітей, батьки матимуть змогу оздобити їх відповідно до задуму. Аби створити неповторний образ, можна використати аквагрим.

    Залучіть працівників закладу дошкільної освіти до прикрашання музичної зали, групових кімнат, коридорів, рекреацій закладу дошкільної освіти тим оздобленням, яке виготовили вихованці й дорослі. Прикрашайте приміщення напередодні свята. Потурбуйтеся про те, щоб діти завчасно не бачили святкового декору музичної зали. Проте напочатку свята обов'язково зверніть їхню увагу на те, як прикрашена зала та запропонуйте помилуватися. Щоб учасники свята мали змогу роздивитися костюми, організуйте музично-ритмічний флешмоб або дефіле. Підтримати радісну атмосферу під час свята дадуть змогу ігри : «Хто назве найбільше кольорів оздоблення», «Хто налічить більше вогників».

     Готуйте дітей до свята під час щотижневих розваг — музичних, фізкультурних або спортивних, літературних тощо. Такі розваги дадуть змогу розвивати мовлення та рухові навички дітей, формувати комунікативні уміння, а також стануть для них «школою емоцій». Ефективним засобом насичення свят є театралізовані ігри у закладі дошкільної освіти й у сім'ї. Під час таких ігор діти вчаться основам акторської майстерності. Вони силою та інтонаціями голосу, відповідними рухами створюють образи персонажів, передають їхні характери. Це справжня школа сценічної майстерності. Важливо, щоб щотижневі розваги виконували розважальну місію. Штучна «награність» вихователя надає розвазі ознаки формалізму. Аби діти розважалися, а не відпрацьовувати свої ролі:

 • не зловживайте повчанням;

 • щиро розважайтеся разом з дітьми як партнери;

• будьте природними, емоційними, проводьте розвагу із задоволенням;