Малі діти – великі турботи:

 особливості адаптації дітей раннього віку

до нових соціальних умов

            Адаптація (пристосування) – процес активної взаємодії організму  із середовищем. І тварини і людина пристосовуються до того або іншого середовища: риби – до води; птахи – до повітря. Людина – до існування в певних кліматогеографічних умовах. Це біологічна адаптація. Але на відміну від тварин , людина повинна володіти  здібностями пристосовуватись і до соціальних умов, оскільки соціальне середовище потребує від нього  адекватних форм поведінки (робота, відпочинок, сім’я  тощо), тобто , окрім біологічної, людина здатна до соціальної адаптації.

            Завдання педагогів і батьків полягає не тільки в тому, щоб забезпечити фізичний догляд , а й сприяти повному розвитку його психіки.

          Зміни способу життя приводить в першу чергу до порушень емоційного стану. Розлука та зустріч з рідними супроводжується плачем. Зменшується інтерес до іграшок та оточення.

         Адаптація до нових умов неминуча і потрібно зробити цей процес максимально безболісним. Потрібно навчити дитину змінювати форму поведінки в залежності від соціальних умов.

        Спочатку це проявляється в дрібницях:

• «Не можна кричати на вулиці»
• «Негарно капризувати в гостях»
• Потрібно вміти грати з іншими дітьми, в чомусь уступаючи своїм інтересам.

   !!! Саме в таких ситуаціях формуються якості , які називаються «соціальна зрілість».

      Норма рівня соціалізації малюка

• Коли  дитині виконується 1 рік – є позитивне емоційне спілкування з усіма близькими людьми, які його оточують.
• Наприкінці другого року життя – виникає бажання спілкуватися не тільки з близькими, але і  з чужими людьми.
• На третьому році життя – формується вміння спілкуватися з дорослими і ровесниками.

• При легкій адаптації поведінка дітей нормалізується  на протязі місяця, можливо також на протязі 15-20 днів.

Відмічається незначне зниження апетиту, через 10 днів об’єм з’їдаємої їжі досягає норми, сон налагоджується через 20-30 днів (інколи і раніше). В період легкої адаптації дитина не хворіє.

Звичайно у таких дітей добрий стан здоров’я і відповідний віку рівень соціалізації.

• При адаптації  середньої важкості  всі порушення  в поведінці дитини виражені сильніше і  являються більш тривалими.

Порушення сну та апетиту нормалізуються  не раніше ніж через 20-40 днів. Період пригнічення активності продовжується в середньому 20 днів. Мовленнєва активність відновлюється на 30-40 день, емоційний стан нестійкий на протязі місяця, відмічається значне зниження рухливої активності на протязі 30-35 днів. В цей час відношення  з дорослими не  порушуються.

         Таким дітям важко звикати до інших дітей вони їх пугають, вони їх не розуміють

• Важка адаптація характеризується значною тривалістю (від 2 до 6 і більше місяців) і тяжкістю її проявів. Кількість таких дітей відносно невелика (8-9 %), і вони потребують особливої уваги.

Ця форма адаптації може проходити у двох варіантах, кожний із яких має свої ознаки.

• В першому варіанті дитина починає повторно хворіти. Це вид важкої адаптації частіше  зустрічається  у дітей 1,5-2 років життя, які мають в анамнезі відхилення в здоров’ї  внаслідок токсикозу вагітності у матері, ускладнення при родах, захворювання періоду новонародженості.
• Другий варіант важкої адаптації  характеризується тривалістю і важкістю проявів неадекватної поведінки, яка на грані з невротичним станом. Спостерігається тривале зниження апетиту (його відновлення починається не раніше ніж на третьому тижні, іноді і пізніше). В деяких випадках  при прийомі їжї проявляється невротичне блювання. Тривало (на протязі 30-40 днів) порушується сон (чуткий, скорочений). Дитина повільно засинає, прокидаючись, плаче. Знижена активність.

Діти , як правило , уникають  спілкування з ровесниками, проявляють до них агресію або  прагнуть до усамітнення. Відношення до дорослих виборочно. Емоційний стан тривало порушений. Дитина капризує, потребує підвищеної   уваги з боку дорослого ,  кричить уві сні , лякається чужих людей. Покращення  такого стану нестійке , можливі рецидиви плачу і пасивності.

При важкій адаптації  темп нервово-психічного розвитку дитини уповільнюється. Розвиток мовлення та ігрова діяльність порівняно з віковою нормою  затримуються на 3-6 місяців.

        В анамнезі таких дітей регіструються несприятливі фактори : біологічні – патологія вагітності та пологів у матері, яка приводить до гіпоксії мозку плоду та новонародженого , і соціальні – порушення режимних моментів.

        Період адаптації в середньому завершується на протязі 3-х місяців. Якщо стан  дитини не стабілізувався після 6-ти місяців, існує загроза його здоров’ю. В цьому випадку пропонується інша форма допомоги  розвитку дитини.

       Легке звикання дитини до нових соціальних умов залежить і від його емоційного стану. На цій основі формується більш високий рівень його пізнавальної активності в нових умовах.  Діти у яких сформовані культурно-гігієнічні навички та  навички спілкування швидко і безболісно звикають до умов дитячого садка, успішно розвиваються, ростуть міцними та здоровими.  

*********************************************************************************************************

ПОРАДИ  БАТЬКАМ

ЯК  ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО  ДИТЯЧОГО САДКА

        Прихід  у дитячий садок  - перший серйозний  етап  соціального життя дитини. Досі вона спілкувалася тільки з членами родини, приятелями  - сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от – багато незнайомих облич, нова обстановка… У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. У принципі, якщо мати в силу обставин змушена буде залишити дитину на цілий день – великої біди не станеться. Проте краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно , лагідно скажіть їй , що вам  треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, потім - на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратися з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього дамо батькам кілька практичних порад.

        Розповідайте дитині якомога більше доброго  про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування , але закласти їх належить у сім’ї, як і навички гігієни.

        Батьків часто турбує, як одягати  дитину для дитсадка. Насамперед  так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним , не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк  сам міг вільно роздягатися й одягатися. Привчіть дитину правильно застібати курточку, вміло поводитися зі «змійкою», надягати шапку, знімати і взувати черевики (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячими – нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю «процедуру»  на цікаву гру.

        Дитина ще вдома повинна привчатися вішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім’ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку легше пристосуватися до колективного життя. Коли ж дитина росте в сім’ї одна, можна домовитися з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добре також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це лише збагатить дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробить їх комунікабельними.

        Батьки і вихователі – перші впроваджувачі рідної  української мови в душу і розум дитини. Якщо дорослі спілкуються з дітьми чистою, барвистою мовою, вона обов’язково перейме їхній стиль. Але так само переймає вона й суржик, грубі висловлювання, жаргонізми. Пильнуйте себе! Проте самого наслідування дорослих і запам’ятовування замало для оволодіння вмінням говорити правильно і красиво. Потрібна цілеспрямована робота над розвитком усного мовлення. Це важливо й у тому ракурсі, що в садку дитині часто доводиться розповідати про поїздки і мандри, які вона здійснила з батьками, про те що вона бачила, чула і робила. І такого мистецтва розповіді теж треба навчити ще до вступу у дошкільний заклад. Нехай дитина розповідає татку з мамою про те, що бачила у дворі, парку,  зоопарку, музеї тощо.  Привчившись  правильно висловлювати свої думки і вільно оповідати про цікаві для неї події, маля в подальшому убезпечиться від комплексу «мовчальника».

        Диференціювання дітей на таких, для кого природним є російське, українське чи мішане мовлення – основний методичний підхід до оволодіння спорідненою мовою. Якщо маля виховується в російськомовній сім’ї, у нього довше формується механізм іншої мови. Тут зразкова українська мова у дорослих особливо важлива. Утім, удосконалення рідної мови потребують і діти з україномовних сімей. На них  спирається вихователь, використовуючи в різних ситуаціях їхні природні можливості й залучаючи до спілкування з однолітками рідною мовою .

        Ще один важливий аспект: батькам належить знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їхні індивідуальні особливості. Ріст і розвиток дитини – складний процес, одним з компонентів якого є формування рухів. Кожен  віковий період – це активне оволодіння  дитиною певними  руховими діями. На час приходу в дитсадок малюк, як правило, навчається бігати, стрибати, вилазити на висоту, підлізати під предметами тощо. Втім, здатності дітей на третьому році життя не однакові. По-перше, через те що ставлення до фізкультури в різних сім’ях  вельми відмінне . Одні батьки дають дитині рухову волю – тоді вона природно реалізує свої можливості, інші стримують рухову ініціативу, через що маля, бува суттєво відстає від однолітків у дитячому садку. Втім, ніколи не пізно надолужувати втрачене, хоча для цього знадобиться не один місяць. Тому не варто завчасно записувати своє дитя в «спортивні невдахи». Регулярні фізкультурні заняття в дитсадку підтягнуть хлопчика чи дівчинку до належного вікового розвитку рухів. А такі самі регулярні заняття вдома допоможуть дошкільняті полюбити фізкультуру всерйоз і надовго.

*********************************************************************************************************

Як забезпечити дитині фізіологічний комфорт.

Допоможемо дитині разом

        Проблема адаптації до умов дошкільного закладу стосується дитини будь-якого віку, яка вперше переступає його  поріг .І  якщо вже звичним стало говорити про шести-семирічних дітей, які вперше йдуть до школи (тут усі суспільні служби і родина допомогають дитині - її готують до вступу в школу), то про підготовку до відвідування дитячого садка батьки часто і гадки не мають.

        Нині серед новачків у дитсадку найбільша частина трирічних малят, перед дитиною,яка почала відвідувати дошкільний заклад,постає проблема зміни вже сформованого поведінкового стереотипу, зумовлена зміною звичних умов життя і встановленням нових соціальних зв'язків. Частина дітей увіходить у нову ситуацію майже без проблем сльози, зітхання й важка ранкова розлука з батьками тривають лише у перші один-два дні. Дехто переживає негативні емоції дещо довше - чотири - сім днів. А в інших процес адаптації розтягується на два - три тижні.

Отже,щоб малюк легше сприймав нове оточення й звикав до нього максимально безболісно необхідно підготувати його до цього.

        Зміни навколишнього середовища і звичайного способу життя викликають насамперед напругу. Настрій відображає стан здоров’я дитини і слугує важливим тлом для її розвитку . Помічено, що тривалий пригнічений настрій погіршує подальше формування психіки.

        Щоб негативні емоції не стали на заваді малому в період оволодіння новими способами життєдіяльності, дуже  важливо сформувати у нього позитивне очікування майбутньої зміни у його житті. Віддавши дитину до дитячого садка через сімейні обставини, батьки досить часто ставляться до неї співчутливо,з жалем. Відчуваючи це, вона також починає жаліти себе,вередує,відмовляється ходити в групу . Але можна закласти зовсім інше ставлення до дитячого садка - бадьоре,радісне,якщо пояснити малюкові,що новий для нього дім - то життєва необхідність, що він росте і переходить на нову сходинку свого розвитку,тож йому потрібні нові умови,потрібне товариство однолітків, нове середовище  де  він зможе перебувати без опіки рідних. За такого настрою народжуватимуться позитивні почуття, бажання йти на зустріч з новими товаришами, з якими так цікаво грати, спілкуватися.

        Аж ніяк не слід залякувати дитину садком: "Не будеш слухатися - віддам до дитсадка", а згодом,коли вона вже відвідуватиме його, погрожувати залишити її там, якщо не перестане плакати або вередувати. Це викличе страх перед дошкільним закладом і погіршить самопочування дитини у час звикання до незнайомого оточення, подовжить процес адаптації. До того ж, хоча трирічна дитина вже набула певного досвіду розуміння дійсного і вигаданого, проте він іще дуже незначний, та й подібні погрози батьків видаються їй досить правдоподібними. Цілком зрозуміло, ставлення до садка буде негативне.  А тому про майбутнє відвідування його треба говорити вдома як про добру подію.

        Спокійному і впевненому адаптуванню малюка до дитячого садка сприятиме поінформованість про життя у ньому. Початковим етапом знайомства може стати гра-драматизація. Дитині кажуть: "Лялька Катруся піде до дитячого садка. Ходи сюди, Катрусю, привітайся. У тебе буде своя шафка для одягу (показують). Ти обідатимеш з дітьми за столом (садовлять ляльку за іграшковий стіл разом з іншими ляльками). У тебе будуть друзі, з якими буде цікаво й весело гратися. А потім за тобою прийде мама Далі цей варіант доцільно розіграти вже з дитиною. Таке своєрідне передбачення подій допоможе їй почуватися в садку впевненіше.

        Не лише варто, а й необхідно познайомити сина чи доньку з вихователем групи, порозмовляти з ним так, щоб дитина чула, що вона вже підросла і відвідуватиме дитячий  садок, де про всіх малят піклується добра, чуйна вихователька, яка гуляє й грається з ними; нехай малюк також познайомиться з дітьми, з приміщенням групи, з іграшками й заохочуваний дорослими проявить інтерес до оточення. Вдома слід викликати у нього приємні спогади від побаченого, бажання швидше піти до дитячого садка. Перед тим не зайве, домовившись із завідувачкою та педагогом, кілька днів погуляти з дитиною на його території. То ж коли її вже офіційно приведуть до дитсадка, вона легше сприйме розлуку з матір'ю. Але не слід підглядати за нею, бо навряд чи не помітить, а от розхвилюватися може.

        Не обов'язково першого ж дня залишати малого аж до вечора в групі: тривале перебування у незнайомому оточенні ще заважке для нього. Краще оформити його до дошкільного закладу хоча б за два-три тижні перед виходом матері на роботу і поступово подовжувати час перебування в дитячому садку. Нехай перший раз пробуде в новому колективі 1,5- 2-2,5 години.

        А ще непогано, щоб цей перший день у дитячому садку випав на середину тижня, ближче до вихідних. І нехай би це було (при змозі)  навесні,  влітку чи ранньої осені. У цю пору діти багато гуляють, а ситуація прогулянки звична для них.

        Батькам не слід забувати також про таку особливість малят, яку можна назвати "зараженням емоціями": заплакав хтось один, а за ним, дивись, ще кілька найвразливіших з-поміж тих, чий дитсадківський "стаж" найкоротший. Подібна "ланцюгова реакція", ясна річ, негативно впливає на психологічний стан дитини, а тому цілком слушно наперед дізнатися, скільки новачків прийде у групу протягом тижня і коли саме їх приводитимуть. Якщо це буде вранці, то краще привести свого малюка у другій половині дня. Коли ж новоприбульців виявиться троє-четверо або й більше, відвідання дошкільного закладу доцільно відкласти на наступний тиждень.

Окрім офіційного імені дитини, вихователям корисно знати її "домашнє" ім'я. Адже, може статися, у групі виявиться кілька Сашків або Оленок, тож Сашуня, Шурко, Лялюся або ж Зайчик,  Крихітка чи Сонечко залюбки відгукуватимуться на звичні для них звертання.

        Обговоривши поведінку малюка першого дня, варто домовитись про тривалість його перебування у садку наступного дня. Увечері вдома варто відсвяткувати початок дитсадівського життя і ознайомити всіх членів родини з тим, як минув день і чим він був цікавий дитині.

        У подальшому слід частіше радитися з вихователем, аналізувати з ним поведінку і настрій дитини. Якщо буде помічено, що вона трохи притомилася, нехай кілька днів приходить до садка лише на прогулянку. Певні незручності від цього (тимчасові) компенсуються усвідомленням найголовнішої користі такого варіанту режиму: збереження фізичного  та психічного здоров'я малюка, його позитивного ставлення до дошкільного закладу.

        Позитивна налаштованість на відвідування дитячого садка полегшує входження у новий побут, одначе то лише один з чинників, які безпосередньо впливають на процес адаптування. Такими чинниками є взаємна відповідність режимів, за якими живе дитина вдома і в дошкільному закладі; певна самостійність у побутовому обслуговуванні ( відповідно до віку ) та рівень розумового розвитку. Розглянемо їх.

Оскільки дитина вже звикла до характеру й ритму домашнього життя, необхідно заздалегідь ознайомитись з режимом, за яким живе її вікова група. Це послабить можливий фізіологічний дискомфорт  у  разі  неспівпадання режимів. Може ж бути так: дитині пропонують їсти, а вона не голодна;  минає трохи часу, і в неї виникає відчуття голоду, то й починає вередувати, або ж ледве не засинає за обідом, а перед тим, на прогулянці, плакала, була збуджена, бо хотіла їсти. Інколи збіг відчуттів голоду і втоми може стати подвійним джерелом роздратування.  Агресивна реакція - то власне, реакція боротьби. Малий невдоволений ситуацією і починає протестувати, намагається силою і змінити її. Проте сварити за це не слід - не його ж то провина. Тут винні дорослі, які не потурбувалися про забеспечення йому фізіологічно комфортного перебування у дитячому садку.

        Фізіологічний дискомфорт зумовлює емоційні зриви, нервову перенапругу, що, у свою чергу, призводить до психосоматичних захворювань.

        Отже, не менш ніж 2,5-2 місяці (а той півроку- рік) до того часу, як дитина почне відвідувати дошкільний заклад, батьки мають з'ясувати, за яким режимом живе група дитячого садка, що відповідає їй за віком. Можна завітати до найближчого дитячого садка, якщо не до того, який обрано.

        Якщо домашній режим і режим дитячого садка мають однакову послідовність у проведенні режимних моментів, а не збігаються у часі десь на 20- ЗО хвилин, цьому досить легко зарадити. Але якщо обидва режими кардинально відмінні у часі й послідовності режимних моментів, тут є над чим попрацювати. Зокрема, не зайве проконсультуватися у дільничого педіатра чи лікаря дошкільного закладу.

        Поступове зближення режимів забезпечить дитині фізіологічно комфортне перебування у дитячому садку, а надто у період адаптації до нього. Це зменшить навантаження на вразливу нервову систему, пом'якшить процес призвичаювання до нових умов життя.

        У деяких родинах дорослі ще довго вважають дитину маленькою, не хочуть і не вміють помічати, що вона дорослішає, занадто опікують її, блокують розвиток її самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути й нагодувати малого, чим стримують формування у нього необхідних практичних умінь. Такі діти у дитячому садку почуваються безпорадними й самотніми. Проте вони значно легше пристосовуються до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї набудуть елементарного вміння обслуговувати себе. А впевненість у собі відіграє помітну роль у формуванні позитивно емоційного ставлення до дитячого садка.

*********************************************************************************************************

Загальна  інформація  для родин у групі

• Намагайтеся брати участь у діяльності групи. Займайтеся разом з дітьми.
• Заохочуйте дітей до того, щоб вони вдягалися і роздягалися

самостійно. Допомагайте лише у разі потреби.

• Не пояснюйте дитячих малюнків, конструкцій тощо. Не

давайте їм назви. Звертайтеся до дитини за поясненнями і

коментарами.

• Вибирайте моменти для запитань.
• Носіть зручний одяг, в якому Ви почуватимете себе комфортно, сидячи на килимі, граючись з дітьми на майданчику.
• Не дискутуйте з дітьми, іншими дорослими. Якщо Вас щось непокоїть, якщо виникають запитання або якщо у Вас є якісь коментарі стосовно правил групи чи поведінки дітей, звертайтеся з ними до вихователя.
• Подавайте  вихователям  свої  ідеї  і  побажання стосовно планування та організації навчально-виховного процесу. Розкажіть вихователям про свої інтереси, здібності, таланти -для того, щоб вихователі могли використати це у роботі групи.
• Познайомтеся з Правилами групи до того, як почнете працювати з дітьми.
• Попросіть вихователів пояснити, як Вам слід діяти у разі

антисоціальної поведінки дітей.

• Не обговорюйте поведінку дітей перед групою.
• Надавайте дітям достатньо часу для самостійного виконання

завдання, перш ніж запропонувати їм свою допомогу.