"ДІТИ НЕ ГОЛОВНІ, А РІВНОПРАВНІ ЧЛЕНИ  РОДИНИ" 

                                                                                           О.Острогорський

    Діти мріють про свободу, рівність і братерство, і дорослі не повинні про це забувати. Діти найбільше  цінують повагу до себе, як до окремої особистості. І страждають вони від того самого, що й дорослі. Від залежності. Від самоти. Від нерозуміння. Від невідповідності бажань і можливостей.

      Спостерігайте й вивчайте своїх дітей, але не поспішайте робити висновки, засмучуватись або навпаки, радіти своїм спостереженням. Дитина розвивається, а отже, розвиваються, а часом і видозмінюються її здібності. І тільки трепетна, делікатна, постійна увага та розуміння допоможуть Вашому малюкові яскравіше, повніше й багатограніше виявити себе в суспільстві.  Ми даруємо батькам основну істину: "Кожна дитина  розквітає по-своєму". Важливо побачити, відчути те, що малюкові вдається легко, те, до чого він відчуває інтерес, і з опорою на перші паростки здібностей будувати всю співдружність дорослого й дитини. Слід пам'ятати: дитина має право на вибір, на свої помилки й уроки, на нашу чесність і повагу. Тому що дитина - самостійна особистість,  просто поки ще маленька.

Ми запрошуємо кожну сім'ю стати "детективами" - зайнятися пошуком позитивного в дітях, орієнтуючись на промовисті тези:

* Немає нездібних - є ті, хто опановує по-іншому!

* Немає імпульсивних - є безпосередні!

* Немає агресивних - є напористі!

* Немає повільних - є розважливі!

* Немає ледачих - є розслаблені!

* Немає боязких - є обережні!

* Немає гіперактивних - є енергійні!

* Немає незрілих - є ті, які розквітають пізно!

* Немає дратівливих - є чутливі!

* Немає впертих - є наполегливі!

Звернення дітей до батьків

(із книги Ш.О.Амонашвілі "Формуючи людину")

"Беріть нас такими, якими ми є, і зробіть нас такими, якими ми маємо стати. Нам важко зрозуміти вас, тому ми й діти. Ви маєте розгадати нас. Тому ви й дорослі". 

БАТЬКІВСЬКА   ПЕДАГОГІКА

 ... Як виховувати?  Як знайти гармонію батьківської любові й вимогливості? Як дати дітям щастя?

      Батьківські материнські почуття важко передати словами  їх може збагнути тільки той хто став батьком - матір'ю...   Молодий батько привіз дружину додому. Потім він, щасливий і схвильований зайшов з дитиною на руках. Хотів щось сказати і  ... заплакав, а, подолавши хвилювання сказав: "З тієї митті, як пролунав його крик, я відчув себе зовсім іншою людиною. Я тримаю в своїх руках майбутнє. Від мого серця відділилася маленька крихітка, а почуття таке, що це моє друге серце, друге єство."

      Є в світі десятки, сотні професій, спеціальностей, робіт: один будує залізницю, другий зводить житловий будинок, третій вирощує хліб, четвертий лікує людей, п'ятий шиє одяг... Та є в світі найуніверсальніша - найскладніша й найблагородніша робота, єдина для всіх і водночас своєрідна і неповторна в кожній сім'ї - це творення людини.

      Так це робота - найвідпповідальніша й найскладніша. В ній зливається інтимне і громадянське.

      І в цьому злитті, на мою думку, і полягає гармонія людського щастя. Якщо ти хочеш стати неповторною особистістю, якщо мрієш залишити після себе глибокий слід на землі - не обов'язково бути видатним письменником чи вченим, творцем космічного корабля чи відкривачем нового елемента періодичної системи. Ти можеш утвердити себе в суспільстві, засяяти прекрасною зіркою неповторної   людської індивідуальності, виховавши добрих дітей.

      Хоч би яка у вас відповідальна, складна, творча робота була на виробництві, знайте, що вдома вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота - виховання людини. Скрізь вас можна замінити іншим працівником - від сторожа на фермі до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто!

      Людина - найвища цінність серед усіх цінностей світу. Зрозуміймо, шановні батьки, що невихована людина, моральний невіглас, недоук - це однаково, що літак, випущений у політ із зіпсованими двигунами, він загине сам і принесе загибель людям.

                                                                                                         Василь  Сухомлинський.