В організації методичної роботи в дошкільному навчальному закладі слід керуватись наступними положеннями:

Мета методичної роботи:

• вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;
• стимулювання творчого потенціалу ;
• зростання внутрішнього мотиву самоосвіти;
• формування навичок самоаналізу власної педагогічної діяльності.

Напрямки методичної роботи:

• вдосконалення педагогічної майстерності;
• підвищення соціально-психологічної культури, інформаційно-комп’ютерної компетенції педагога;
• розвиток спеціальних комунікативних умінь та навичок.

Принципи методичної роботи:

•  педагогічна співпраця з вихователем;
•  робота в режимі довіри, доброзичливості;
•  творча атмосфера, стимулювання творчої активності;
•  принцип допоміжно-регулювального контролю;
•  надання вихователеві права вибору;
•  системність методичних заходів;
•  принцип "Я-повідомлень" у спілкуванні;
•  щоденна допомога;
•  випереджальний характер методичної роботи.

Кроки досягнення зазначеної мети:

•  діагностика;
•  розробка засобів впливу на кожну групу вихователів;
•  збирання, систематизація інформації; навчання вихователів;
•  самоосвіта;
•  творча підтримка;
•  самоаналіз;
•  презентація.

Види інтерактивних методів та їх переваги

На основі теоретичного аналізу чітко прослідковуються переваги інтерактивних форм роботи з педагогами.

Саме інтерактивна взаємодія дає можливість:

• створити умови для активної пізнавальної діяльності кожного педагога;
• підвищити рівень мотивації, активності й творчості;
• сприяти встановленню відносин співробітництва між колегами;
• формувати організаторські здібності та навички спілкування;
• виробляти вміння приймати нестандартні рішення;
• аналізувати й оцінювати свої дії, рівень власної компетентності;
• набагато краще запам'ятовувати матеріал.

Такі форми роботи цікаві для педагогів, вони вносять в освітній процес свіжі думки, нові ідеї, сприяють згуртуванню колективу, мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Їхня оригінальність, новизна викликають інтерес, використання ігрових методів допомагає зняти суб'єктивні бар'єри в спілкуванні (побоювання помилитися, прийняти неправильне рішення тощо). Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість інтерактивні форми орієнтовані на запитання і пошук відповіді. Вони охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії

Інтерактивне навчання має такі переваги:

•  нестандартний підхід до організації навчання;
•  підвищення пізнавальної активності;
•  активна міжособистісна взаємодія;
•  система оцінювання процесу та результатів спільної діяльності;
•  розвиток навичок спілкування та взаємодії в групі: керівник — група, педагог — учасник, учасник — група, учасник — учасник;
•  розвиток самоаналізу й аналізу інших у процесі групової роботи.

Досягти потрібного рівня підготовки педагогів можливо за умов використання сучасних технологій, побудованих на інтерактивних формах роботи, що розвивають творчі й дослідницькі навички. Знання, набуті в досвіді, є власним надбанням людини, і надалі їх легко застосовувати на практиці.

Форми  інтерактивного  навчання:

 Методичний міст — різновид дискусії. Проводиться з метою формування практичних навичок. Темою, як правило, обирається одну з актуальних проблем розвитку, навчання і виховання дітей. Під час проведення методичного мосту вихователі вдосконалюють свої аналітичні вміння. Роль ведучого виконує методист або завідувач ДНЗ.

 Проблемний стіл сприяє розвитку у вихователів прагнення до самоосвіти, розширення й поглиблення знань. Заздалегідь готуються питання для обговорення, список рекомендованої літератури, комплектуються творчі мікрогрупи, створюється прес-центр, який після закінчення підбиває підсумки, пропонує рекомендації й випускає методичний бюлетень.

 Методичні посиденьки — форма методичної роботи, яку використовують для того, щоб створити сприятливий психологічний клімат в колективі. Пропонуються педагогам питання для обговорення, яке оголошується заздалегідь, щоб усі мали можливість підготуватися. Активне обговорення проблеми найчастіше відбувається в невимушеній атмосфері за кавою.

 Методичний ринг: його мета – вдосконалення професійних знань, загальної ерудиції

 Педагогічні турніри потребують попередньої підготовки. Завчасно обираються ведучий та журі. Вихователям повідомляється домашнє завдання. Потім у групах педагоги обирають капітанів та опрацьовують літературу з теми турніру, обмірковують виконання домашнього завдання. Окрім того, передбачаються  запитання, ситуації, завдання, невідомі команді, які треба буде розв'язати в ході турніру (на відміну від КВК, що проводяться за одним сценарієм).

 Диспути — усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. Як інтерактивну форму роботи використовую, як правило, на педгодинах, де вихователі можуть висловлювати власні, часто суперечливі, ідеї, думки, точки зору.

 Дискусія — колективне обговорення якогось складного питання, яке практикується під час проведення педрад та у роботі з батьками. Це критичний діалог, діловий спір, вільне обговорення проблеми, потужне з’єднання теоретичних і практичних Знань.  Наприкінці дискусії формулюється єдине колективне розв'язання проблеми або рекомендації.

 Мозковий штурм сприяє розвитку творчого мислення і в цілому підвищує рівень педмайстерності. Це швидкий, рішучий наступ у грі, мета якого — групове розв'язання проблеми. Цю форму використовують під час обговорення складних проблем. Першочерговим завданням групи є процес пошуку нових альтернативних варіантів розв'язання проблемної ситуації саме у формі мозкового штурму є найбільш ефективним.

 "Круглий стіл" визначають як одну з ефективних інтерактивних форм, так як до роботи залучаються різні фахівці. Слухачам заздалегідь пропонують тему повідомлень, що їх коментуватимуть запрошені фахівці; ініціюють активну участь педагогів в обговоренні проблеми. На зустрічі за "круглим столом" виносяться теми, які хвилюють слухачів, які слід розглянути ґрунтовніше. Результативною ця форма роботи є і у проведенні батьківських зборів.

 Семінар — найпоширеніша форма підвищення кваліфікації педагогів. Під час їх проведення необхідно дати можливість для вдосконалення теоретичної і практичної підготовки вихователів саме завдяки їх активному включенню в роботу шляхом моделювання проблемних ситуацій, обговорення актуальних питань та спільному продукуванню педагогічних ідей, відповідно до сучасних наукових досягнень у галузі дошкільної педагогіки й дитячої психології.

 Тренінг — форма методичної роботи, спрямована на здобуття знань, умінь, навичок, корекцію установок для успішного розв'язання навчально-виховних завдань. Під час тренінгу створюються умови для розвитку вміння виступати перед аудиторією, вести ділову розмову, правильно поводитись у конфліктних ситуаціях.

Дуже вдалою формою роботи є психолого-педагогічні тренінги, під час яких в ігровій формі, невимушеній, приємній психологічній атмосфері педагоги можуть закріпити знання, набути нового практичного досвіду, поспілкуватися з колегами. Відомо, що термін "тренінг" має ряд значень: "виховання", "навчання", "підготовка", "тренування". Це також цікавий процес пізнання себе та інших; спілкування; ефективна форма набуття знань, умінь і навичок; розширення досвіду.

 Педагогічний аукціон спрямований на активний обмін новими ідеями, думками, педагогічними знахідками; їх захист або пропаганду. На аукціоні презентуються ідеї чи проблеми, що найбільше хвилюють педагогів і щодо якої існує багато різних думок.

 Вікторина – різновид пізнавальної  гри, що складається із запитань та відповідей практикуються для підвищення загальноосвітнього рівня вихователів.

 Ділова гра як одна з найбільш складних і одночасно ефективних форм навчання, в практиці дозволяє відтворити реальну педагогічну діяльність, чи умовні педагогічні ситуації, програвання яких дозволяє педагогам шляхом активної взаємодії приймати са­мостійні рішення, набувати конкретних професійних умінь.

 Ігри інтерактивного спрямування дозволяють створити умови для активної пізнавальної діяльності, підвищують рівень мотивації, емоційності та творчості, сприяють встановленню співробітницьких відносин між колегами, формувати організаторські здібності та навички спілкування, закріпити навички керування самоосвітою, приймати нестандартні рішення, аналізувати й оцінювати свої дії, рівень власної компетентності.

 Прес-конференція використовується для узагальнення знань педагогів із певного розділу чи напрямку роботи.

 Педагогічна студія – використовується як різновид школи перспективного педагогічного досвіду. Ця форма роботи стимулює творчих педагогів до експериментування, самостійного вирішення проблем, пошуку найбільш оптимальних методів і прийомів роботи з дітьми.

 Майстер-клас – це можливість познайомитися з новою технологією, новими методиками і авторськими напрацюваннями. Під час майстер-класу ведучий показує, як застосовувати на практиці нову технологію або метод.

 Педагогічний КВК  - форма методичної роботи, що сприяє активізації наявних теоретичних знань, практичних умінь і навичок, створення сприятливого психологічного клімату в групі педагогів. Зі складу слухачів формуються дві команди, журі, інші є вболівальниками. Команди попередньо знайомляться з темою КВК, отримують домашні завдання. Крім того вони готують взаємні жартівливі вітання по темі КВК. Керівник пропонує цікаві питання, які вимагають нестандартних рішень, безпосередньо пов’язані з досліджуваною темою.

 «Акваріум» - форма діалогу, коли педагогам пропонують обговорити проблему «перед обличчям громадськості». Група обирає вести діалог з проблеми того, кому вона може довірити. Іноді це можуть бути декілька охочих. Всі інші виступають у ролі глядачів. Цей прийом дає змогу побачити своїх колег зі сторони, тобто побачити, як вони спілкуються, як реагують на чужу думку, як залагоджують назріваючий конфлікт, як аргументують власну думку, які докази своєї правоти наводять та ін.

В дошкільному закладі створюються умови для використання навичок роботи педагогів з комп’ютером. Поступово укоріняються такі форми методичної роботи як:

* мультимедійна презентація,

* медіазвіт,

* методичне портфоліо,

* ІКТ-презентації досвіду роботи педагогів за результатами роботи в міжатестаційний період,

* сайт закладу тощо.

*********************************************************************************************************

Форми групової взаємодії дошкільників

Сучасна людина має виявляти і розвивати власні здібності, постійно вчитися і самоудосконалюватися, проявляти творчу активність, самостійність, аби повноцінно жити в суспільстві та реалізуватися як особистість. Тому сьогодні педагоги орієнтуються на гасло «Найліпше правило — не надто керувати». Що менше ми керуємо дітьми, то активнішу позицію вони займають у житті.

Переваги роботи в малих групах

Робота в малих групах — одна з найпопулярніших стратегій вихователів , адже вона дає дітям змогу в комфорних умовах практикувати навички взаємодії та міжособистісного спілкування.

Формула партнерства передбачає такі складові партнерської взаємодії (за Оленою Проскуряковою):

 -  повага як визнання цінності партнера та його думки;

 -  інтерес до партнера;

 - спільна мета;

       -  діалог як форма контакту;

 -  спільна відповідальність.

Сором’язливі діти у великому колективі однолітків почуваються невпевнено, рідко проявляють ініціативу. Натомість вони вільно та охоче взаємодіють у малих групах з іншими дітьми, а також спільно навчаються:

 - активно слухати;

 - виробляти спільну думку;

 - розв’язувати непорозуміння;

 - обговорювати розбіжності.

Разом декілька дітей мають змогу швидше досягти позитивних результатів, яких дитина поодинці досягатиме ціною неймовірних зусиль. Під час спільної діяльності ідентичні завдання діти розв’язують ліпше, оскільки кожна дитина робить менше помилок. Присутність інших активізує діяльність дитини, позитивно впливає на її продуктивність. Усередині такої групи виникає людяна, емоційно сприятлива атмосфера.

Аби діти навчилися взаємодіяти, слід організувати роботу в малих групах. Зокрема застосовувати такі види взаємодії: пошук та генерування ідей; проектування; імітації; ігри для вільного прояву.

Так вихователь спонукатиме дітей доповнювати свої знання, уміння знаннями однолітків, а елементи змагання під час розв’язання завдань сприятимуть реалізації їхніх задатків і можливостей.

Пошук та генерування ідей

Мета діяльності групи та основне завдання — розроблення, пошук та генерування ідей, які дадуть змогу розв’язати проблему. Група отримує проблему або тему, запитання тощо. Протягом декількох хвилин члени групи обговорють її. У цей час не діють заборони, пропозиції не оцінюють, учасники можуть пізніше обговорити всі запропоновані ідеї, висловити свою незгоду. Найліпші з них визначають у декілька етапів:

• генерування ідей — висунути якомога більше різних ідей;
• аналіз — знайти раціональне зерно в кожній ідеї;
• селекція — відбір ідей та їхнє комбінування за пріоритетом, ступенем готовності до реалізації, оригінальністю, раціональністю тощо;
• дискусія та визначення спільного рішення — колективне обговорення проблеми, пошук шляхів розв’язання.

Етапи пошуку та генерування ідей можна реалізувати в декількох формах групової взаємодії.

Мозковий штурм

Використовують для генерації ідей. Форма взаємодії передбачає спонтанне висловлювання асоціативних ідей, фактів чи почуттів дітей щодо запропонованої теми, проблеми чи ситуації. Вихователь просить обговорити у малих групах питання, відтак висловити спільну позицію вже для великої групи. Критикувати й оцінювати ідеї та пропозиції не можна. Будь-яка, навіть найбезглуздіша, на перший погляд, ідея має право на існування. Після обговорення ідеї групують та оцінюють. Всі найцікавіші ідеї можна передати іншим групам для спільного обговорення.

Діалог

Вихователь пропонує об’єднатися у дві групи. Кожна буде обстоювати свою точку зору на певну проблему. Суть групової взаємодії полягає в спільному пошуку узгодженого рішення. Діалог виключає протистояння, критику позиції. Всю увагу зосереджують на сильних моментах у позиції інших. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи роблять власний висновок. Вихователь фіксує спільні погляди, а на завершення пропонує узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її.

Дискусія

Вихователь пропонує різним групам обговорити одне проблемне питання або ситуацію, але кожна група буде розглядати питання з певної позиції, наприклад, з точки зору різних соціальних груп: батьки, діти, вихователі. Обговорюють, як різні чинники впливають на людину.

Коло ідей

У колі беруть участь усі діти. Вони розв’язують гострі суперечливі питання та створюють список ідей. Ця форма взаємодії доречна, коли всі групи мають виконувати одне завдання. Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми. Вихователь по колу опитує всі групи, поки не вичерпаються ідеї.

Аналіз ситуації

Вихователь пропонує дітям розглянути будь-яку подію, яка містить протиріччя. Аби розглянути певну ситуацію, вихователь організує дітей у групи. Перша визначає, що відбулося, про кого йдеться. Друга група дітей виділяє протиріччя та проблеми. Третя виділяє позитивні сторони ситуації. Четверта група виділяє негативні сторони ситуації. Рішення є спільним продуктом діяльності всіх груп.

Дебати

Чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного.

Проектування

Розробка інженерного, конструкторського, технологічного, соціального та інших видів проектів в ігрових умовах, що максимально відтворюють реальність. Аби розробити загальний проект, кожний учасник у групі має знати технологію процесу проектування та вміти спілкуватися і підтримувати міжособистісні відносини.

Нооген

Освітня технологія заснована на організаційно-діяльнісних іграх. Як форму взаємодії нооген застосовують, щоб розв’язувати завдання на онтологічне моделювання — створення можливих світів.

Предмети ноогенівських завдань — простір, час, природа, мова, відносини між людьми тощо. Прикладом такої взаємодії є режисерська гра «Місто Дякуюград». Діти виготовляють будиночки з коробок та розмальовують їх, вирішують, як ромістити вулиці у місті, як назвати вулиці, як будуть звати мешканців, як вони спілкуватимуться одне з одним тощо.

Склади ціле

Кожна група дітей отримує завдання, відтак презентує результат перед усіма. Під час такої презентації результати роботи груп об’єднують в одне ціле. Наприклад, аби створити інтерактивну мапу України, кожна команда вибирає картинки із зображеннями:

• перша — тварин;
• друга — рослин;
• третя — корисних копалин;
• четверта — визначних місць України;
• п’ята — великих міст.

Команди презентують картинки, наклеюють їх на контурне зображення мапи. Відтак підбивають підсумок роботи.

Моделювання

Метод моделювання описує структуру об’єкта, його функції і розвиток. У моделі відтворюють властивості, зв’язки, тенденції досліджуваних систем і процесів. Це дає змогу оцінити їх стан, зробити прогноз, прийняти обгрунтоване рішення.

Форми моделювання різноманітні і залежать від видів структурних моделей та сфери застосування. Виділяють предметне і знакове моделювання. Предметне припускає створення моделей, що відтворюють просторово-тимчасові, функціональні, структурні та інші властивості оригіналу. Знакове полягає в репрезентації параметрів об’єкта за допомогою символів, схем, формул, пропозицій мови. Можна моделювати простір, події у часі, відносини.

Акції

Акція — публічні дії, що мають привернути увагу. В акції важлива незакінченість процесу і можливість для людей взяти в ній участь, залучити масмедіа та людей «тут і зараз». Наприклад, екологічна акція «Зелена толока» — можна саджати дерева та кущі у дитячому садку, прокладати на території «екологічної стежки», виготовити буклети про «екологічну стежку» для батьків.

Стратегія

Складна, багатопланова діяльність, яка передбачає певну послідовність спрямованих сукупних дій усіх учасників гри. Учасники мають домовитися, об’єднати зусилля, неодноразово визначитися в особистісному та колективному моральному й інтелектуальному виборі. Стратегічна гра стає можливою, якщо її учасники здатні передбачити можливі наслідки своїх дій, готові планувати послідовні кроки, вміють визнавати помилки та вчасно корегувати їх, знаходити нестандартні способи розв’язати проблеми. Наприклад, вихователь пропонує скласти план заходів «Шлях до перемоги», діти створюють колаж з певних кроків, що необхідно зробити, аби перемогти.

Імітації

На заняттях діти імітують діяльність будь-якої організації, підприємства або його підрозділу. Імітувати можна події, конкретну діяльність людей та умови їхньої роботи. У цих іграх відпрацьовують тактику поведінки, дії, функції та обов’язки конкретної особи. Для ігор з ролями розробляють модель-п’єсу ситуації, між дітьми розподіляють ролі з обов’язковим змістом. В основі завжди лежить конфліктна ситуація. Діти мають знайти компромісне рішення під час взаємодії.

Театр для діалогу

У театрі діалогу розігрують будь-яку ситуацію, поведінку людини в певній обстановці. Основне завдання — навчити орієнтуватися в різних життєвих обставинах, оцінювати свою поведінку, враховувати можливості інших людей, впливати на їхні інтереси, потреби, діяльність. Для «театру для діалогу» складають сценарій з конкретною ситуацією, функціями та обов’язками конкретних осіб, їх діями. Далі усе представляють як етюди з незавершеним кінцем. Відтак глядачі мають в імпровізованій формі вийти з ситуації. Ситуацію повторюють кілька разів, аби знайти декілька кінцівок.

Ігри-симуляції

Педагоги створюють ситуації, під час яких діти спрощено копіюють процеси справжнього життя — створюють мініатюрні версії реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета — ілюстрування певних явищ і механізмів, а не людей. Наприклад: Вихователь ділить дітей на групи та показує картки із сюжетними картинками чи зображеннями:

•        птах на зимовому дереві;

•        людина йде слизькою доріжкою;

•        недопалок на зупинці транспорту.

Відтак пропонує обговорити у підгрупах, які добрі справи може зробити чуйна людина.

Рольові ігри

Рольова гра імітує реальність та дає змогу діяти «як насправді». З дітьми можна розігрувати ситуації, в яких вони вже побували. Наприклад, рольова гра «Магазин іграшок»: діти об’єднуються у дві групи — «покупці» і «іграшки». Діти-«іграшки» завмирають у позах обраних іграшок. Діти-«покупці» підходять до них і питають, що це? Кожна іграшка починає рухатися. Покупець має здогадатися, яку іграшку йому показують. Покупець, який не здогадався, йде без покупки.

Творча майстерня

В освітній роботі з дітьми вихователі застосовують творчу майстерню як форму взаємодії, щоб:

• активізувати сприймання;
• забезпечити творче осмислення нової інформації;
• спрямувати пізнавальний інтерес;
• вдосконалити діалогічне та монологічне мовлення;
• розвивати креативність;
• сприяти самореалізації тощо.

Діти індивідуально або у групах розв’язують завдання та створюють художній образ — малюнок, пантоміму, музичний твір тощо. Відтак вони презентують свою роботу перед однолітками. Наприклад: Творча робота в командах «Великий дім для моїх друзів»

Вихователь пропонує дітям виготовити дім і розмістити в ньому свою родину, всіх друзів, домашніх улюбленців. Діти обговорюють, яким має бути дім, скільки в ньому кімнат, хто з ким розміститься в кімнаті тощо. Вихователь пропонує подумати, яким було б життя у квартирі багатоповерхівки або у власному будинку, в місті або селі

Ігри для вільного прояву

Ігри для вільного прояву містять завдання, які потребують достатнього простору і свободи пересування.

Квест

Квест — це гра, що містить різні завдання і має певний сюжет. Вихователь може організувати квест із усіма дітьми, але ліпше командна гра. Адже завдання творчого та змагального характеру сприятимуть формуванню в дітей таких особистісних якостей, як-от:спостережливість; доброзичливість; толерантність; відповідальність; здатність стримувати імпульсивні емоції; наполегливість тощо. Наприклад: Квест «Шукачі».Вихователь пропонує розшукати та створити карту домівок на території дитячого садка. Спочатку створюють карту-план території, відтак відмічають на ній домівки, які діти знайдуть: гніздечко, мурашник, шпаківня, дупло, ігровий будинок.

Челендж

Це реальність, відтворена у грі. Діти на деякий час стають учасниками подій. Вихователь на челенджі оголошує правила та завдання по черзі. Коли діти виконали завдання на одній локації, можна рухатися до наступної. Відтак гравці йдуть на фініш.

Ігри з ритмом

Спільні ігри з єдиним ритмом розвивають слух, відчуття ритму, уміння грати в ансамблі. Під час таких ігор дошкільники вчаться бути уважними, терплячими, поважати одне одного. Слід приділяти увагу музикуванню з акомпанементом «звучних жестів» — плескати в долоні, по стегнах, грудях, притупувати ногами, клацати пальцями.

Отже, робота в малій групі сприяє вільному невимушеному спілкуванню дітей дошкільного віку одне з одним. Діти приймають рішення, домовляються й поступаються, діють самосійно.

*********************************************************************************************************

Ігрова діяльність дошкільників: сучасний формат

                                                  ОЛЕНА СТАЄННА,доцент кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету

імені Бориса Грінченка, канд. пед. Наук

           Гра — провідний вид діяльності дошкільника. Проте в останні роки науковці та практики звертають увагу на те, що з життя дітей дошкільного віку зникає ігрова діяльність. Тематика та кількість ігор зменшилися, зміст збіднів, скоротилася тривалість. Виникла суперечність між теоретичним значенням гри для розвитку дитини та практичним креном її буття в бік раннього розвитку, занурення в масив додаткових занять з підготовки до навчання в школі. Вихователі організовують гру дітей за аналогією традиційних навчальних занять, часто застарілого та нецікавого дітям змісту в регламентованому ігровому середовищі. Вони не завжди коректно визначають свою роль та місце в дитячій грі, намагаються нав’язати власні сюжети і правила. Водночас самостійну гру дітей не можна залишати без уваги, треба розумно нею керувати та наповнювати її зміст рухом, додатковими завданнями, цікавими сюжетами.

Як керувати самостійними іграми дітей

        Щоб збагатити ігровий досвід дітей та підвищити якість ігрової діяльності, створіть предметно-ігрове середовище. Формуйте у дітей вміння обирати тему, створювати, розвивати сюжет та план гри, розподіляти ролі та обов’язки, реалізовувати ігрові образи. Навчайте їх знаходити вихід із конфліктних чи спірних ситуацій тощо.

Ігрове середовище

        Що робити, аби гра позитивно впливала на розвиток дітей, давала змогу проявляти творчий потенціал? Передусім, забезпечте якісне предметно-ігрове середовище з ігровим полем, обладнанням, іграшками, матеріалами.

Видатний ігромайстер Микола Шуть звертає увагу, що в ігровому просторі слід:

5. створити атмосферу безпеки, довіри, відкритості;
5. зрозуміти світ дитини і прийняти його таким, яким вона його бачить;
5. заохотити дитину проявляти емоції та почуття під час гри;
5. забезпечити право самостійно приймати рішення і брати на себе відповідальність за них.

Організація ігор

        Під час організації гри дбайте не лише про створення та оснащення ігрового простору з урахуванням віку дітей, а й вивчайте їхні інтереси, ігрові вподобання. Визначайте й застосовуйте прийоми залучення до гри, зацікавлюйте нею дітей, пояснюйте хід та правила. Спрямовуйте та корегуйте ігрові дії, поведінку вихованців, відмічайте позитивні або негативні прояви у взаєминах. Для цього педагог має знати вподобання дітей, рівень їхніх ігрових умінь, особливості взаємодії дітей у групі тощо.

Щоб ефективноно організувати самостійну ігрову діяльність, необхідно:

5. попередньо діагностувати ігрові інтереси та вміння дітей;
5. планувати підготовку ігор на перспективу;
5. послідовно застосовувати методи керівництва творчими іграми, аби поступово зменшити участь дорослого;
5. чітко пов’язувати навчання, творчі ігри та працю, спрямовані на задоволення потреб гри;
6. тактовно конкретизувати ігрові ситуації під час гри.
    

          Роль дорослого в самостійних іграх дошкільників специфічна. З одного боку, він уважно і тактовно спостерігає за тими, хто грає, дбайливо ставиться до їхніх задумів. З другого — обережно спрямовує задум і дії дітей, використовуючи непрямі прийоми керівництва, як-от порада, підказка, запитання тощо. Аби оптимізувати підготовку та організацію сюжетно-рольових ігор, доцільно розробити пам’ятки, які окреслюватимуть основні компоненти запропонованої гри.

Ігровий досвід

           Дітям іноді бракує:

5. навичок самоорганізації та планування ігрових дій;
5. знань правил гри;
5. способів урегулювання конфліктів;
5. умінь розгортати сюжет тощо.

           Збагачуйте їхній ігровий досвід під час організації ігрової діяльності. Створюйте проблемні ситуації в іграх — це позитивно вплине на задум способів відображення дійсності. При цьому виступайте як рівноправний партнер. Тобто під час гри спілкуйтесь із дитиною, озвучуйте всі свої дії, давайте їй можливість взяти на себе головну роль. Щоб підвищити інтерес до гри, намагайтеся створити невимушену обстановку, залучайте улюблених персонажів казок, мультфільмів, розповідей. Не стримуйте рухову активність дитини, не змушуйте грати в те, що їй не подобається, хоча вам здається корисним.

      Якщо зацікавити дошкільника не вдалося, відкладіть пропозицію до наступного разу. Захоплюючись грою, не показуйте свою перевагу, бо дитина швидко втратить інтерес навіть до найцікавішої гри.

Як збагатити зміст дитячих ігор

       Через зміну самостійної гри потрібно переглянути вимоги до ігор дидактичного спрямування. Сучасну дитину складно зацікавити традиційним набором карток до певної дидактичної гри. Тому використовуйте ігри-подорожі та ігрові квести.

Гра-квест

         Ідея гри-квесту проста — команди рухаються в реальному або віртуальному просторі, розв’язують різні завдання. Локації і завдання об’єднані загальним сценарієм. Розв’язавши одне завдання, команда отримує друге й прямує на наступну локацію, і так просувається до фінішу. Кількість завдань та їх складність визначають для кожної гри відповідно до її мети і сюжетних особливостей. Використовуючи свої знання, інтелект, кмітливість, команда гравців має виконати всі завдання і подолати маршрут за певний час. Це гра, в якій задіяні розум дітей, їхні фізичні здібності та уява. У квестах проявляються кмітливість, пам’ять, увага та організованість дітей. Під час гри-квесту діти отримують позитивні емоції, стають розкутішими у спілкуванні, підвищують пізнавально-мовленнєву активність, вчаться разом розв’язувати завдання. Це згуртовує дитячий колектив.

       У сучасній педагогіці широко використовують кілька видів квестів.

        З огляду на вікові особливості дітей старшого дошкільного віку, у дитячих садках доцільно проводити лінійні квести, які міститимуть різноманітні завдання: ребуси, головоломки, загадки, шифровки, рухові та творчі завдання, цікавинки та багато іншого.

Для квесту розробіть сценарій, який буде цікавий дітям за сюжетом та міститиме інформацію пізнавального характеру. Побудуйте незвичний, але повністю безпечнийдля дітей маршрут. Можна додати різні способи пересування. Завдання мають не лише перевіряти готові знання дітей, а й торкатися зони найближчого розвитку. Важлива частина квесту — реквізит. Це карта скарбів, грамоти, підказки, «чарівні речі», мітки, позначки тощо.

Квест грунтується на комунікаційній взаємодії між гравцями. Якщо в них немає злагодженої взаємодії, досягти поставленої мети неможливо. Це стимулює активне спілкування та згуртовує гравців.

Гра-подорож

           Гра-подорож — різновид дидактичних ігор. Проте цей вид може містити елементи сюжетно-рольової гри, гри-стратегії тощо. У грі-подорожі використовують багато способів розкриття пізнавального вмісту в поєднанні з ігровою діяльністю. Роль педагога в такій грі доволі складна, адже потребує знань, готовності відповісти на запитання дітей, грати з ними, навчати непомітно.

Зміст навчальної гри-подорожі має бути цікавим і значущим для її учасників. А ігрове дійство — давати змогу гравцям обирати раціональні й ефективні рішення, а також критично оцінювати себе й інших. Гра має закінчуватися певним результатом, що має цінність, грунтується на знаннях, навичках і вміннях дітей. Тематику слід адаптовувати: врахуйте досвід дітей та рівень їхнього розвитку.

        Відповідно до цього оберіть декілька варіантів гри-подорожі в умовах закладу дошкільної освіти:

5. подорож груповою кімнатою або територією дитячого садка,
5. уявна подорож,
5. настільні ігри на тематику подорожей.

           Основна ознака такої гри — певний маршрут, за яким мають рухатися гравці, виконуючи відповідні завдання та долаючи перешкоди. Найчастіше в дитячому садку ігри-подорожі використовують, щоб закріпити та узагальнити знання дітей.

Настільні ігри

          Окреме місце в ігровому просторі сучасного дошкільника займають настільно-друковані ігри. І хоча їх активно замінюють комп’ютерні, правильно дібрані цікаві та сучасні ігри не втратять своєї актуальності.

Поліграфічна індустрія пропонує широкий спектр ігор для дітей дошкільного віку, спрямованих на розвиток:

5. логічного мислення — «Ферма», «Ква-а-а», «Вовк та вівці» тощо;
5. уваги — «Лабіринт», «Доббл» тощо;
5. пам’яті — «Головоноги», «Бім-Бам» тощо;
5. кмітливості — «Незвичайна вікторина», «Актівіті» тощо.

       Значної популярності набули ігри з картками. Вони мають чимало варіантів використання, не займають багато місця та дають дітям змогу грати самостійно, без участі дорослого. Однією з таких ігор є «Скринька знань». Це цікава та проста у використанні гра, яка містить двосторонні картки із завданнями, пісковий годинник та ігровий кубик.

       В ігровій діяльності дітей дошкільного віку відбулися істотні зміни, тому гра потребує нових підходів до її організації та супроводу. Ми запропонували лише кілька ідей, які можна втілити разом з дітьми. Проте кожен педагог має обрати свою стратегію розвитку гри, з огляду на досвід, наявні ресурси та рівень знань вихованців. Не зосереджуйтеся на одному виді ігор, пробуйте щось нове.

*********************************************************************************************************

« Розвиток естетичного смаку у дітей дошкільного віку через образотворчу діяльність»

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва.        

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від правильного керівництва з боку дорослих. Великого значення в організації образотворчої діяльності дітей набуває вміння вихователя пов’язати особливості створення художнього образу в мистецтві з власне художньою діяльністю дітей; адаптувати виразні засоби мистецтва живопису, графіки в такий вид образотворчої діяльності, як малювання; виразні засоби скульптури – в ліплення; вчити дітей створювати декоративні роботи за мотивами народного декоративно-ужиткового мистецтва, використовувати елементи конструкторських рішень архітектури у конструктивній творчості дітей.

Усі ці якості особистості необхідно розвивати уже в ранньому дитинстві, зосереджуючись на певних напрямах, добираючи засоби, форми і методи з огляду на вікові особливості дітей, передусім на особливості їх естетичного сприймання.

Динаміка становлення естетичного сприймання дошкільнят залежить від їх здатності до емоційно-естетичного переживання, яка має специфічні особливості у ранньому, молодшому, старшому дошкільному віці.

Особливості розвитку естетичного сприймання в ранньому і молодшому дошкільному віці.

У цей період важливо забезпечити своєчасний розвиток чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ. Дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразна міміка, ласкавий голос дорослого. Наприкінці другого року життя малюк починає розрізняти веселу і сумну мелодії, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики. Ці явища пов’язані з розвитком мовленнєвого спілкування, засвоєнням етичних еталонів, формуванням ігрової та елементарної художньої діяльності (музичної, образотворчої, читання віршів тощо).

У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини має ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов’язаний з індивідуальним досвідом та її інтересами. У своїх творах дитина намагається досягти образності, виявляє елементи самостійності, творчої активності.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей середнього дошкільного віку.

У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів мистецтва, помічають зв’язок між змістом твору і його виражальними засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мистецтва і конкретних творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси, прагнення до творчості, відчувають радість від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків. Дорослі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями, досвідом у різноманітних видах художньої практики.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей старшого дошкільного віку.

У цьому віці дитина глибше сприймає твори мистецтва, у неї може розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінюючи  ставиться до музичних, літературних, малярських творів.

Важливе значення в естетичному розвитку старших дошкільників має розвиток уяви, яка забезпечує формування естетичних переживань і творчої діяльності дитини.

Художні здібності виявляються у дітей дошкільного віку індивідуально у різний час і в різних формах. Тому помилково поділяти їх на здібних і нездібних до художньої творчості. Безумовно, природні задатки дітей відіграють у художньому вихованні значну роль, однак без систематичного навчання розвиток їх сповільнюється.

Дитяче образотворче мистецтво має суспільний напрям. Значення занять зображувальною діяльністю для морального виховання полягає в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба та вміння доводити розпочату справу до кінця, зосереджено та цілеспрямовано займатися, допомагати товаришу, долати труднощі і т. п. Зображувальна діяльність повинна використовуватися для виховання доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів, які у них виникають.

Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого – процесу творчості. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі), і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

На заняттях із ліплення емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості, зате більше діє формою, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей дошкільного віку. Вона сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення. Скульптура, як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного.

Важливий засіб у формуванні творчої активності дітей – це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.).

Успішне протікання зображувальної діяльності та формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов, а саме:

• забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;
• підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);
• обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. Значною мірою цьому сприяє різноманітність форм попередньої роботи:

1. спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;

читання художньої літератури;

б) розглядання творів образотворчого мистецтва;

цілеспрямований перегляд лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;

    в) проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;

г) створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;

д) підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язків для виконання колективних робіт на ін.

До ефективних педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчої діяльності належать:

• моделювання педагогічного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей малят;
• інтеграція різних видів діяльності дітей;
• розвиток у дітей спостережливості, збагачення словника, навчання різних технік і способів зображення;
• ознайомлення дітей з етапами творчого пошуку;
• забезпечення всіма необхідними матеріалами для самостійної образотворчої діяльності дітей;
• використання продуктів дитячої образотворчої діяльності для подарунків малятам і рідним, для прикрашання інтер’єру приміщення ДНЗ, для виставок, ігор тощо.

Вихователі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями. Формування естетичного переживання стимулює потребу в естетичній діяльності.

Отже, творчість – важлива складова системи виховання, в ній узагальнено весь життєвий досвід дитини – чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий. Вона лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок, саме тому так важливо сформувати у дітей основи творчості.

*********************************************************************************************************